Дивертикульоз — це захворювання, яке характеризується утворенням маленьких мішкоподібних випинань (дивертикул) на стінках товстої кишки, найчастіше в її лівій частині. Це доброякісна патологія, яка часто асоціюється з віковими змінами та неправильним харчуванням. Дивертикульоз може протікати безсимптомно, але іноді ці випинання можуть запалюватися або інфікуватися, що призводить до ускладнень — дивертикуліту.
Причини виникнення дивертикульозу:
- Вікові зміни:
- Дивертикульоз є поширеним захворюванням серед людей старше 40 років, а його частота зростає після 60 років. З віком стінки товстої кишки втрачають еластичність і міцність, що сприяє утворенню випинань.
- Низька фізична активність:
- Малорухливий спосіб життя може призводити до порушень перистальтики кишечника, що сприяє виникненню підвищеного тиску всередині кишечника і розвитку дивертикульозу.
- Неправильне харчування:
- Дієта, бідна клітковиною, а також велика кількість оброблених продуктів, червоного м'яса та жиру можуть підвищувати тиск у кишечнику, що збільшує ризик виникнення дивертикул. Недостатня кількість клітковини в раціоні призводить до запорів, що також сприяє розвитку захворювання.
- Ожиріння:
- Люди з надмірною вагою мають більший ризик розвитку дивертикульозу через порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, а також підвищення внутрішньочеревного тиску.
- Підвищений внутрішньочеревний тиск:
- Ситуації, що призводять до підвищеного тиску в черевній порожнині (наприклад, тривалі запори або важкі фізичні навантаження), можуть сприяти розвитку дивертикул.
- Генетичні фактори:
- В деяких випадках наявність близьких родичів, які страждають на дивертикульоз, може збільшити ризик розвитку цього захворювання.
Симптоми дивертикульозу:
Дивертикульоз може бути безсимптомним, і багато людей навіть не знають про наявність цієї патології, поки не виникають ускладнення. У деяких випадках можуть виникати наступні симптоми:
- Біль у животі:
- Легкий або помірний біль у животі, здебільшого в лівій нижній частині живота. Біль може бути періодичним і посилюватися після їжі або в результаті запорів.
- Здуття і газоутворення:
- Відчуття тяжкості в животі, здуття або надмірне газоутворення можуть бути ознаками дивертикульозу.
- Запори або діарея:
- Пацієнти можуть страждати від чергування запорів і діареї або від постійного запору.
- Кров у калі:
- У деяких випадках, коли дивертикул кровоточить, може з'являтися кров у калі. Це рідко, але може бути тривожним симптомом.
- Травлення:
- Відчуття неповного спорожнення кишечника після дефекації.
Ускладнення дивертикульозу:
- Дивертикуліт:
- Якщо дивертикул запалюється, виникає дивертикуліт. Це важке ускладнення, яке супроводжується сильним болем у животі, високою температурою, нудотою, блюванням, а також може призвести до серйозних інфекцій і перфорації кишечника.
- Кровотеча:
- Якщо дивертикул починає кровоточити, може з'явитися кров у калі, що є серйозною ознакою і потребує медичного втручання.
- Перфорація кишечника:
- В рідкісних випадках запалений дивертикул може прорвати стінку кишечника, що веде до перитоніту (запалення черевної порожнини), що є загрозливим для життя станом.
- Абсцес:
- Інфекція в запаленому дивертикулі може призвести до утворення абсцесу, що потребує хірургічного лікування.
- Свинцевий кишечник:
- Це ускладнення відзначається утворенням свищів між кишківником і іншими органами, такими як сечовий міхур чи піхва.
Коли звертатися до лікаря:
- Біль у животі, що не зменшується або поступово посилюється.
- Зміни в стільці, такі як постійні запори або діарея.
- Кров у калі.
- Нудота, блювання, підвищення температури.
- Сильна слабкість, втома.
Діагностика дивертикульозу:
- Клінічний огляд:
- Лікар може провести фізичний огляд, щоб оцінити наявність болю або здуття живота, а також отримати історію хвороби.
- Аналізи крові:
- Загальний аналіз крові для виявлення ознак запалення (підвищена швидкість осідання еритроцитів, лейкоцитоз), а також аналізи для визначення рівня заліза і наявності анемії.
- Колоноскопія:
- За допомогою колоноскопа лікар може оглянути слизову оболонку товстої кишки і виявити дивертикульоз. Колоноскопія також дозволяє здійснити біопсію або лікувальні процедури.
- КТ (комп'ютерна томографія):
- КТ черевної порожнини дозволяє оцінити стан кишечника, виявити дивертикуліт та інші ускладнення, такі як абсцес або перфорація.
- Ультразвукове дослідження (УЗД):
- УЗД може використовуватися для виявлення запальних змін у кишечнику або абсцесів.
- Рентген:
- Рентгенівське дослідження з контрастним агентом може допомогти виявити дивертикул і оцінити стан кишечника.
Лікування дивертикульозу:
- Дієта:
- Важливим елементом лікування є збільшення споживання клітковини через раціон (овочі, фрукти, цільнозернові продукти). Клітковина допомагає нормалізувати функцію кишечника і зменшує ймовірність запорів.
- У разі загострення дивертикулозу або дивертикуліту рекомендується дієта з обмеженням продуктів, що можуть подразнювати кишечник (жирні страви, насичені углеводи).
- Антибіотики:
- При наявності запалення або інфекції лікар може призначити антибіотики для лікування дивертикуліту.
- Протизапальні препарати:
- У разі запалення в кишечнику можуть призначатися нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, ібупрофен).
- Анальгезія:
- Призначення знеболювальних засобів для полегшення болю.
- Хірургічне лікування:
- У випадках ускладненого дивертикульозу (перфорація, абсцес, значна кровотеча) може знадобитися хірургічне втручання. Хірургічне видалення дивертикулів або навіть частини товстої кишки може бути необхідним у важких випадках.
Профілактика дивертикульозу:
- Збалансоване харчування:
- Потрібно вживати продукти, багаті на клітковину, такі як овочі, фрукти, бобові та цільнозернові продукти.
- Регулярні фізичні вправи:
- Фізична активність сприяє нормалізації функцій кишечника і зменшує ризик запорів.
- Питний режим:
- Потрібно вживати достатньо води для запобігання запорам.
- Уникнення стресів:
- Стрес може погіршувати стан кишечника і сприяти розвитку захворювання.
- Контроль ваги:
- Збереження здорової ваги є важливим фактором для профілактики дивертикульозу.
Дивертикульоз — це захворювання, яке може бути безсимптомним або проявлятися болем і іншими симптомами, що вимагають уваги. Лікування зазвичай включає корекцію харчування, медикаментозну терапію, а іноді й хірургічне втручання при серйозних ускладненнях.