Гіпернатріємія — це стан, коли рівень натрію в крові перевищує нормальні значення (понад 145 мЕкв/л). Натрій є основним катіоном у позаклітинній рідині, і його рівень відіграє ключову роль у підтримці осмолярності (концентрації розчинених часток) в організмі, а також в управлінні балансом рідини і електролітів. Гіпернатріємія зазвичай вказує на дефіцит води в організмі, але не обов'язково є результатом надлишку натрію.
Причини гіпернатріємії
- Зневоднення:
- Недостатнє споживання води (особливо у літніх людей або осіб, що не можуть пити самостійно).
- Великі втрати води через потовиділення, наприклад, при гарячці, жарі або фізичному навантаженні.
- Діарея або блювання, що ведуть до втрат великої кількості води.
- Ниркові проблеми:
- Діабет інсипідус — захворювання, при якому порушується секреція або дія антидіуретичного гормону (АДГ), що призводить до постійного виведення великої кількості розведеної сечі та втрат води.
- Хронічні захворювання нирок, що порушують здатність до утримання води в організмі.
- Перевищення вмісту натрію:
- Високе споживання солі або натрієвих розчинів (наприклад, при зловживанні сільськими добавками чи лікуванні розчинами натрію без контролю).
- Глюкокортикоїди, які можуть підвищувати рівень натрію в організмі.
- Порушення метаболізму води:
- Надмірне введення солі або парентеральне харчування (введення поживних речовин через вену), що містить високі концентрації натрію.
- Реакція на інфекційні хвороби, при яких організм втрачає воду, а натрій залишаються в організмі.
Симптоми гіпернатріємії
Значний рівень натрію в крові викликає порушення функції клітин і тканин, особливо нервової системи, оскільки високий рівень натрію спричиняє рух води з клітин в позаклітинний простір. Основні симптоми гіпернатріємії включають:
- Сухість у роті та шкірі.
- Сильна спрага — організм намагається компенсувати втрату води.
- Головний біль, запаморочення.
- Млявість, втома — через порушення функції клітин.
- М'язова слабкість, що може прогресувати до судом.
- Порушення свідомості — сплутаність свідомості, психози або навіть кома в тяжких випадках.
- Тахікардія — прискорене серцебиття через втрату рідини та підвищення осмолярності крові.
- Підвищення артеріального тиску або, навпаки, його зниження у важких випадках.
Діагностика гіпернатріємії
- Аналізи крові:
- Визначення рівня натрію: головний критерій для діагностики. Рівень натрію понад 145 мЕкв/л є показником гіпернатріємії.
- Оцінка осмолярності крові: допомагає визначити, чи є гіпернатріємія результатом втрати води або надмірного споживання натрію.
- Аналіз сечі:
- Специфічна вага сечі або осмолярність сечі дозволяють оцінити, чи правильно працюють нирки в умовах гіпернатріємії.
- Оцінка рівня калію та інших електролітів у сечі може допомогти визначити причину.
- Інші методи дослідження:
- У випадках, коли причиною є ниркові проблеми або порушення гормонального балансу, можуть бути проведені додаткові тести, зокрема на рівень антидіуретичного гормону (АДГ) або креатиніну.
Лікування гіпернатріємії
Лікування гіпернатріємії повинно бути обережним і поступовим, оскільки швидке зниження рівня натрію може призвести до серйозних ускладнень, таких як набряк мозку.
- Відновлення водного балансу:
- Введення води внутрішньовенно або перорально, в залежності від стану пацієнта.
- Регулювання осмолярності крові: для цього можуть використовуватися розчини, які не містять натрію, а також помірковане введення розчинів натрію.
- Корекція основного захворювання:
- Якщо гіпернатріємія є результатом діабету інсипідусу, може знадобитися застосування антидіуретичних препаратів (наприклад, десмопресину).
- Якщо причиною є порушення роботи нирок, лікування може включати застосування діуретиків або навіть діалізу.
- Корекція режиму харчування:
- Обмеження споживання солі.
- Зниження кількості натрію в розчинах, які вводяться пацієнтові, особливо в умовах внутрішньовенного харчування.
Профілактика
- Моніторинг рівня натрію у пацієнтів з хронічними захворюваннями, що можуть сприяти розвитку гіпернатріємії.
- Контроль за споживанням води — особливо в умовах високих температур, інтенсивного фізичного навантаження або при хворобах, що супроводжуються підвищеним потовиділенням.
- Регулярний моніторинг при прийомі ліків, які можуть впливати на рівень натрію, таких як діуретики або глюкокортикоїди.
- Планування дієти з оптимальним вмістом солі для людей з підвищеним ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу.
