Хламідіоз

Хламідіоз — це інфекційне захворювання, викликане бактерією Chlamydia trachomatis. Хламідіоз передається переважно статевим шляхом і є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Інфекція може уражати сечостатеву систему, очі та дихальні шляхи. Без лікування хламідіоз може призводити до серйозних ускладнень, таких як безпліддя, запальні захворювання органів малого таза та інші ураження.

Причини виникнення хламідіозу

1. Шляхи зараження:

• Статевий шлях:
• Найбільш поширений спосіб передачі. Інфекція передається під час незахищеного вагінального, орального чи анального сексу.
• Вертикальний шлях (від матері до дитини):
• Інфекція може передаватися під час пологів, викликаючи у новонародженого кон'юнктивіт або пневмонію.
• Контактно-побутовий шлях:
• Рідкісний, можливий через спільне використання засобів особистої гігієни (рушників).

2. Фактори ризику:

• Наявність множинних статевих партнерів.
• Відсутність бар'єрних методів контрацепції (презервативів).
• Ослаблений імунітет.
• Попередні захворювання, що передаються статевим шляхом.

Симптоми хламідіозу

Хламідіоз часто протікає безсимптомно, особливо у жінок (до 70–80% випадків). Симптоми можуть проявитися через 1–3 тижні після зараження.

1. У жінок:

• Виділення з піхви (часто слизові або гнійні).
• Біль або печіння під час сечовипускання.
• Дискомфорт або біль у нижній частині живота.
• Біль під час статевого акту (диспареунія).
• Кров'янисті виділення між менструаціями або після статевого акту.

2. У чоловіків:

• Виділення з уретри (часто прозорі або гнійні).
• Печіння або біль під час сечовипускання.
• Свербіж або подразнення навколо отвору уретри.
• Біль у яєчках.

3. У обох статей:

• При анальному сексі: біль, свербіж, виділення або кровоточивість з прямої кишки.
• При оральному сексі: біль у горлі (хламідійний фарингіт).
• Кон'юнктивіт (при ураженні очей).

Коли звертатися до лікаря?

Зверніться до лікаря, якщо:

• Ви помітили виділення, біль або інші незвичні симптоми в ділянці статевих органів.
• У вас був незахищений статевий контакт із новим партнером або з партнером, який міг бути інфікований.
• Ви плануєте вагітність або вже вагітні.
• Ваш статевий партнер був діагностований із хламідіозом або іншою ІПСШ.

Діагностика хламідіозу

1. Анамнез:

• Лікар з’ясовує симптоми, наявність статевих контактів без захисту, історію попередніх ІПСШ.

2. Лабораторні методи:

• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР):
• Найточніший метод для виявлення ДНК бактерії Chlamydia trachomatis.
• Забір матеріалу: мазок із уретри, піхви, шийки матки або аналіз сечі.
• Імуноферментний аналіз (ІФА):
• Визначення антитіл до Chlamydia trachomatis у крові.
• Бактеріологічний посів:
• Для оцінки чутливості збудника до антибіотиків.

Лікування хламідіозу

1. Антибіотикотерапія:

• Препарати вибору:
• Азитроміцин (одна доза).
• Доксициклін (7–10-денний курс).
• Альтернативні антибіотики:
• Еритроміцин, офлоксацин, левофлоксацин (за призначенням лікаря).
• Для вагітних:
• Призначають антибіотики, безпечні для плода (наприклад, еритроміцин).

2. Лікування партнера:

• Обов’язкове лікування всіх статевих партнерів для запобігання повторному зараженню.

3. Симптоматичне лікування:

• Антисептичні препарати місцевої дії для зменшення запалення.

4. Контрольне обстеження:

• Через 4–6 тижнів після завершення лікування проводиться повторний аналіз для підтвердження вилікування.

Ускладнення хламідіозу

1. У жінок:

• Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ):
• Сальпінгіт, ендометрит, аднексит.
• Безпліддя:
• Через утворення спайок у маткових трубах.
• Позаматкова вагітність:
• Через ураження маткових труб.
• Хронічний біль у тазу.

2. У чоловіків:

• Епідидиміт:
• Запалення придатка яєчка, що може викликати безпліддя.
• Простатит.

3. В обох статей:

• Ректальні ураження:
• Проктит (запалення прямої кишки).
• Синдром Рейтера:
• Ураження суглобів, очей і сечостатевої системи.

Профілактика хламідіозу

1. Безпечний секс:
• Використання презервативів під час будь-якого виду статевих контактів.
2. Регулярне тестування:
• Для людей із кількома статевими партнерами або тих, хто належить до груп ризику, рекомендується проходити тестування кожні 6–12 місяців.
3. Інформування статевих партнерів:
• У разі виявлення хламідіозу важливо попередити всіх статевих партнерів.
4. Освітні заходи:
• Підвищення обізнаності про ризики ІПСШ.
5. Уникнення випадкових статевих зв'язків:
• Це знижує ризик зараження.