Хронічні закрепи: детальний опис

Хронічні закрепи — це порушення нормального процесу дефекації, при якому людина відчуває труднощі з випорожненням кишечника. У цьому випадку процес дефекації відбувається рідше, ніж три рази на тиждень, або є болючим, з важким і незадоволеним спорожненням кишечника. Це тривале порушення може призвести до серйозних ускладнень і значно вплинути на якість життя пацієнта.

Причини виникнення хронічних закрепів:

1. Низьке споживання клітковини:
• Одна з основних причин хронічних закрепів — це недоліки в харчуванні, зокрема недостатнє споживання клітковини (овочі, фрукти, цільнозернові продукти). Клітковина сприяє нормалізації перистальтики кишечника, покращує його функціонування.
2. Малорухливий спосіб життя:
• Недостатня фізична активність може призвести до уповільнення рухів кишечника. Регулярні фізичні навантаження допомагають покращити перистальтику і загальний тонус кишечника.
3. Психологічні фактори:
• Стрес, депресія, тривога можуть негативно впливати на функціонування кишечника. Вони можуть призводити до порушень нормальної дефекації і викликати або погіршити вже наявні закрепи.
4. Порушення моторики кишечника:
• Порушення нормальної роботи м'язів кишечника (гіпотонія кишечника) може спричиняти труднощі в просуванні калових мас. Це може бути наслідком різних захворювань або застосування деяких лікарських препаратів.
5. Недостатнє споживання рідини:
• Недостатнє споживання води може сприяти зневодненню калових мас, роблячи їх сухими та важкими для виведення.
6. Вік:
• Хронічні закрепи частіше зустрічаються у літніх людей, через зниження рухливості, старіння тканин кишечника та гормональні зміни, які можуть уповільнювати травлення.
7. Медикаменти:
• Деякі ліки, зокрема знеболювальні, антидепресанти, антигістамінні препарати, препарати, що знижують кислотність, можуть викликати закрепи як побічний ефект.
8. Хронічні захворювання:
• Захворювання, такі як синдром подразненого кишечника (СПК), цукровий діабет, гіпотиреоз, можуть сприяти розвитку хронічних закрепів.
9. Гормональні зміни:
• У жінок зміни в рівні гормонів під час вагітності або менопаузи можуть призводити до запорів.
10. Анатомічні аномалії:
• Різні порушення будови або функції кишечника, наприклад, проктогенні розлади (порушення функцій сфінктерів), можуть також бути причиною хронічних закрепів.

Симптоми хронічних закрепів:

1. Редукція частоти дефекацій:
• Людина може відчувати, що вона не може спорожнити кишечник більш ніж три рази на тиждень. Однак частота дефекацій може бути індивідуальною для кожної людини.
2. Важкість або болісне випорожнення кишечника:
• Процес дефекації може супроводжуватися сильним напруженням, біль у животі, відчуттям неповного спорожнення.
3. Твердий, сухий або грудкуватий кал:
• Кал стає сухим і твердим, що ускладнює його проходження через кишечник.
4. Біль у животі та здуття:
• Під час закрепів можуть виникати болі в животі, здуття і дискомфорт, особливо в нижній частині живота.
5. Відчуття неповного випорожнення кишечника:
• Після дефекації людина може відчувати, що кишечник не спорожнився повністю.
6. Рідше позиви до дефекації:
• Іноді може бути зменшення позивів до дефекації або відчуття, що вони дуже слабкі.
7. Нудота та зниження апетиту:
• Нудота і відсутність апетиту можуть бути ознаками серйозних закрепів, особливо якщо вони пов'язані з уповільненим процесом травлення.

Коли звертатися до лікаря:

1. Хронічні труднощі з дефекацією, що тривають більше ніж кілька тижнів.
2. Сильний біль у животі, здуття або відчуття тяжкості.
3. Кров у калі або зміни кольору калу (чорний кал або з кров'ю).
4. Необґрунтована втрата ваги, слабкість і втома.
5. Тривала нудота, блювання або відсутність апетиту, що супроводжуються закрепами.
6. Різке погіршення симптомів після зміни харчування або стилю життя.

Діагностика хронічних закрепів:

1. Медичний огляд:
• Лікар проведе огляд і збере анамнез, щоб виявити можливі причини закрепів.
2. Аналізи крові:
• Загальний аналіз крові для виявлення ознак анемії або інших проблем зі здоров'ям, таких як гормональні порушення (наприклад, гіпотиреоз).
3. Ректальне обстеження:
• Лікар може провести пальцеве обстеження прямої кишки для виявлення аномалій, таких як тріщини, пухлини або інші порушення.
4. Колоноскопія:
• Це метод, який дозволяє візуально оглянути товсту кишку за допомогою колоноскопа для виявлення можливих аномалій (пухлин, поліпів, дивертикулів тощо).
5. Рентген із контрастом:
• Дослідження, яке допомагає оцінити стан товстої кишки та функцію її м'язів.
6. Манометрія прямої кишки:
• Тест для оцінки моторної активності прямої кишки і анального каналу.
7. Тест на функцію щитовидної залози:
• Аналізи на гормони щитовидної залози для виявлення гіпотиреозу як можливу причину закрепів.

Лікування хронічних закрепів:

1. Зміни в харчуванні:
• Підвищення вмісту клітковини в раціоні (овочі, фрукти, бобові, цільнозернові продукти).
• Споживання достатньої кількості води (приблизно 2 літри на день).
2. Зміни в стилі життя:
• Регулярна фізична активність, як-от ходьба або легкі фізичні вправи, які стимулюють роботу кишечника.
• Встановлення регулярного часу для відвідування туалету і відчуття потреби у дефекації.
3. Медикаментозне лікування:
• Проносні засоби: Використовуються для тимчасового полегшення симптомів, однак їх не можна застосовувати тривалий час без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до залежності.
• Осмотичні проносні (наприклад, лактулоза) допомагають утримувати воду в кишечнику, полегшуючи дефекацію.
• Проносні, що стимулюють перистальтику (наприклад, сенна).
• М'які проносні засоби (псиліум).
4. Біофідбек-терапія:
• Це спеціальний вид терапії, що навчає пацієнта контролювати м'язи тазового дна, щоб покращити процес дефекації.
5. Корекція лікарських препаратів:
• Якщо закрепи викликаються медикаментами, лікар може змінити дозування або призначити інші препарати.
6. Хірургічне лікування:
• В окремих випадках (наприклад, у разі анатомічних порушень) може бути рекомендована операція, наприклад, для виправлення обструкцій або інших структурних проблем кишечника.

Профілактика хронічних закрепів:

1. Збалансоване харчування:
• Вживати достатньо клітковини, фруктів, овочів, а також пити достатню кількість води.
2. Фізична активність:
• Регулярні фізичні вправи, такі як ходьба, плавання або йога, для стимулювання нормальної роботи кишечника.
3. Регулярний розклад дефекації:
• Встановлення регулярного часу для походу в туалет і спокійне відвідування туалету без поспіху.
4. Уникнення стресу:
• Управління стресовими ситуаціями та психологічними проблемами для зменшення негативного впливу на кишечник.

Хронічні закрепи можуть бути наслідком різних факторів, тому важливо своєчасно звертатися до лікаря для визначення причин і розробки індивідуального плану лікування.