Кишкова непрохідність

Кишкова непрохідність — це стан, коли нормальний рух вмісту через тонку або товсту кишку порушується або повністю блокуються, що призводить до затримки їжі, рідин і газів у кишківнику. Це може бути викликано механічними або функціональними причинами. Кишкова непрохідність є серйозним медичним станом, що вимагає негайного лікування, оскільки може призвести до важких ускладнень, таких як перфорація кишки, сепсис або шок.

Причини виникнення

1. Механічні причини:
• Кишкові спайки (адгезії): Після операцій або запальних процесів в черевній порожнині сполучні тканини можуть з'єднувати різні частини кишечника, що призводить до блокування.
• Новоутворення (опухолі): Рак або доброякісні пухлини можуть перекривати кишечник.
• Кишкові камені: Можуть виникати при хворобах, таких як хвороби шлунково-кишкового тракту, які призводять до утворення кальцієвих відкладень, що блокують кишковий просвіт.
• Накопичення калових мас: Тверда калова маса може заблокувати кишечник, що часто спостерігається при хронічних закрепах.
• Інвагінація (кишкова інвагінація): Частини кишечника проникають одна в одну, що викликає їх перекриття.
• Вивихи або перехрестя кишечника: Причиною може бути фізичний оберт або вивих частини кишечника.
• Зовнішні обструкції: Пухлини або інші утворення в черевній порожнині можуть давати тиск на кишечник.
2. Функціональні причини:
• Паралітична (неповна) кишкова непрохідність: Викликана порушенням перистальтики (механізму руху кишечника) через травми, інфекції, токсичні впливи або після операцій.
• Неврологічні розлади: Порушення нервової регуляції може призвести до порушення функції кишківника.
• Медикаменти: Деякі лікарські засоби, такі як знеболювальні або антидепресанти, можуть знижувати рухливість кишечника.
3. Інші причини:
• Запальні захворювання кишечника: Такі як хвороба Крона або виразковий коліт можуть викликати стриктури (вужчання) в кишечнику.
• Вроджені аномалії: Деякі люди можуть народжуватися з аномаліями кишечника, які підвищують ризик розвитку непрохідності.

Симптоми кишкової непрохідності

Симптоми можуть варіюватися в залежності від рівня і тяжкості непрохідності, однак найпоширенішими є:

1. Біль в животі:
• Раптовий, гострий біль, який може бути постійним або періодичним (коліки).
• Біль може бути локалізований або поширюватися по всьому животу.
2. Нудота та блювання:
• Відчуття нудоти, яке часто супроводжується рясним блюванням. Блювота може бути з домішками жовчі або фекалій (при більш тяжких випадках).
3. Здуття живота:
• Внаслідок накопичення газів і рідин в кишечнику з'являється відчуття здуття, яке може бути вираженим.
4. Відсутність стільця та газів:
• Одна з найбільш характерних ознак — це відсутність випорожнень або газів протягом 24–48 годин, що є симптомом кишкової непрохідності.
5. Сухість шкіри та зневоднення:
• Через порушення всмоктування рідин в кишечнику пацієнти можуть відчувати сильну спрагу, сухість у роті та зневоднення.
6. Шок та слабкість:
• У тяжких випадках можливий розвиток шоку через втрату рідини та токсини, що потрапляють у кров, що може призвести до зниження артеріального тиску і втрати свідомості.

Коли звертатися до лікаря

Необхідно негайно звертатися до лікаря у випадку наявності наступних симптомів:

• Різка або постійна біль у животі, особливо якщо вона зростає.
• Тривала нудота та рясне блювання.
• Відсутність стільця або газів протягом більш ніж доби.
• Висока температура, особливо з ознаками зневоднення.
• Поява знаків шоку: слабкість, запаморочення, зниження тиску.

Діагностика кишкової непрохідності

1. Фізичне обстеження:
• Лікар проводить пальпацію живота, щоб визначити наявність болючих ділянок або здуття.
• Оцінка перистальтики кишечника за допомогою аускультації — вислуховування звуків руху кишечника.
2. Рентгенографія живота:
• Рентгенівські знімки живота можуть показати наявність розширених петель кишечника, що свідчить про непрохідність.
3. Комп'ютерна томографія (КТ):
• КТ живота може допомогти виявити місце обструкції, розмір і причини непрохідності, а також виявити ускладнення.
4. Ультразвукове дослідження (УЗД):
• УЗД може допомогти виявити наявність пухлин, спайок або інших фізичних обструкцій кишечника.
5. Лабораторні дослідження:
• Загальний аналіз крові для виявлення ознак запалення (підвищення лейкоцитів) та оцінки рівня електролітів і функцій нирок.
6. Ендоскопія:
• У деяких випадках може використовуватися для оцінки стану кишечника та виявлення обструкції.

Лікування кишкової непрохідності

Лікування залежить від причин, виду непрохідності та її тяжкості:

1. Консервативне лікування:
• У випадках, коли непрохідність є функціональною або не є надто тяжкою, пацієнт може бути госпіталізований для спостереження, знеболення та введення рідин для корекції зневоднення.
• Назогастральна трубка може бути встановлена для відведення шлункових виділень і зменшення здуття.
2. Хірургічне лікування:
• У випадку механічної обструкції або ускладнень (перфорація кишечника, некроз тканин) потрібне хірургічне втручання для усунення перешкоди (видалення пухлини, спайок або очищення кишечника від калових мас).
3. Лікування ускладнень:
• У разі розвитку перитоніту або інших серйозних ускладнень може знадобитися екстрене хірургічне втручання.
• Антибіотики для боротьби з інфекцією, якщо є ознаки перфорації або сепсису.

Профілактика кишкової непрохідності

1. Профілактика запорів:
• Регулярне споживання волокнистих продуктів, рідин і фізична активність допомагають запобігти закрепам, які можуть призвести до непрохідності.
2. Медичний моніторинг після операцій:
• Пацієнти, які перенесли операції на органах черевної порожнини, повинні знаходитися під наглядом для виявлення можливих спайок та ускладнень.
3. Контроль за пухлинами та іншими захворюваннями:
• Регулярні огляди та скринінги можуть допомогти виявити пухлини або інші патології, що можуть призвести до кишкової непрохідності.