Лейоміома — це доброякісне новоутворення, що розвивається з гладенької м'язової тканини, найчастіше в органах, що містять таку тканину, таких як матка. Лейоміоми можуть виникати в будь-якому органі, де є гладкі м'язи, але найбільш часто вони зустрічаються саме в матці, де вони називаються міомою матки. Лейоміоми, зазвичай, ростуть повільно і рідко дають метастази. Вони можуть бути різного розміру — від кількох міліметрів до великих пухлин, що займають значну частину органу.
Причини виникнення лейоміоми
Точні причини виникнення лейоміоми досі не з'ясовані, але існують кілька факторів, які можуть сприяти її розвитку:
- Гормональні зміни:
- Лейоміоми часто розвиваються під впливом естрогенів — жіночих статевих гормонів. Тому вони можуть зростати під час менструацій та вагітності, коли рівень естрогенів підвищений. Після менопаузи, коли рівень гормонів знижується, лейоміоми часто зменшуються в розмірах або перестають рости.
- Спадковість:
- Ризик розвитку лейоміом може бути вищим у жінок, чиї матері чи сестри мали це захворювання. Генетичні фактори можуть відігравати роль у виникненні пухлин.
- Вік:
- Лейоміоми частіше зустрічаються у жінок у віці від 30 до 50 років, хоча можуть виникати і в більш молодому віці. Вони стають рідшими після менопаузи.
- Раса та етнічні фактори:
- Жінки африканського походження мають більший ризик розвитку лейоміом, а також можуть стикатися з більш агресивними формами пухлин.
- Ожиріння:
- Жінки з надмірною масою тіла мають підвищений ризик розвитку лейоміом, оскільки надлишковий жир сприяє виробленню естрогенів.
- Тривалі менструації:
- Жінки, у яких менструації тривають більше 7 днів або мають менструації, що тривають довше ніж нормальний цикл, можуть мати більший ризик розвитку лейоміом.
- Використання гормональних контрацептивів:
- Деякі дослідження вказують, що жінки, які використовують гормональні контрацептиви, мають вищий ризик розвитку лейоміом, хоча це питання потребує подальших досліджень.
Симптоми лейоміоми
Лейоміоми можуть бути безсимптомними і не викликати жодних проблем, особливо якщо вони невеликі. Однак, коли пухлини ростуть, вони можуть призвести до наступних симптомів:
- Біль у животі або тазу:
- Лейоміоми можуть викликати біль або відчуття важкості внизу живота або в тазовій області.
- Нерегулярні менструації:
- Лейоміоми можуть спричиняти надмірну кровотечу під час менструацій, що призводить до затяжних або дуже рясних менструацій.
- Біль при статевому акті:
- Якщо лейоміома розташована в певних частинах матки, вона може викликати болі під час статевого акту.
- Зміни у сечовипусканні:
- Великі лейоміоми можуть чинити тиск на сечовий міхур, що може призвести до частих позивів до сечовипускання або навіть до затримки сечі.
- Безпліддя або труднощі із зачаттям:
- У деяких випадках лейоміоми можуть впливати на фертильність жінки, порушуючи нормальну анатомію матки або блокуючи прохідність маткових труб.
- Здуття живота або біль у шлунку:
- Великі лейоміоми можуть спричиняти здуття або відчуття наповненості в животі.
- Анемія (внаслідок сильних менструацій):
- Через рясні менструації жінки з лейоміомами можуть страждати від анемії, оскільки велика втрата крові призводить до зниження рівня гемоглобіну.
Коли звертатися до лікаря?
Звертатися до лікаря слід, якщо ви помітили будь-які з наступних симптомів:
- Порушення менструального циклу або сильні менструації, що тривають більше звичайного.
- Тривалі або сильні болі внизу живота або в тазовій області.
- Набряк або здуття живота.
- Болі під час статевого акту.
- Проблеми з сечовипусканням.
- Труднощі із зачаттям або безпліддя.
Рекомендується також проходити регулярні гінекологічні огляди для раннього виявлення лейоміом, навіть якщо симптоми не турбують.
Діагностика лейоміоми
Для встановлення діагнозу лейоміоми лікар може використовувати такі методи:
- Гінекологічний огляд:
- Під час гінекологічного огляду лікар може виявити збільшення матки або інші аномалії.
- Ультразвукове дослідження (УЗД):
- Це основний метод для візуалізації лейоміоми. УЗД дозволяє лікарю визначити розмір пухлини, її розташування та структуру.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ):
- Для більш точного дослідження може бути призначена МРТ, яка дає детальну картину матки і лейоміоми.
- Гістероскопія:
- У разі необхідності лікар може провести гістероскопію — обстеження матки за допомогою спеціальної камери, що вводиться через шийку матки.
- Лапароскопія:
- У деяких випадках лікар може використовувати лапароскопію для детальнішого огляду та видалення пухлини.
Лікування лейоміоми
Лікування лейоміоми залежить від її розміру, симптомів і загального стану пацієнтки. Основні методи лікування включають:
- Спостереження:
- Якщо лейоміома невелика і не викликає симптомів, лікар може рекомендувати просто спостереження без активного лікування. Регулярні ультразвукові дослідження допомагають стежити за її розвитком.
- Медикаментозне лікування:
- Гормональні препарати, такі як прогестини або прогестагени, можуть бути використані для зменшення симптомів і контролювання росту пухлини. Деякі жінки отримують користь від прийому оральних контрацептивів для зниження кровотеч.
- Хірургічне лікування:
- Якщо пухлина велика або спричиняє значні симптоми, може бути рекомендовано видалення лейоміоми через лапароскопію або традиційне хірургічне втручання.
- У важких випадках може бути необхідно видалення матки — гістеректомія, якщо лейоміома не піддається лікуванню та супроводжується ускладненнями.
- Емболізація маткових артерій:
- Це малоінвазивна процедура, при якій через катетер вводяться спеціальні частки для блокування кровопостачання лейоміоми, що знижує її розмір.
Профілактика лейоміоми
На жаль, специфічних заходів профілактики лейоміоми не існує, оскільки точні причини її виникнення досі не вивчені. Однак, деякі заходи можуть допомогти знизити ризик розвитку:
- Регулярне відвідування гінеколога:
- Щорічні огляди і УЗД можуть допомогти виявити лейоміому на ранніх стадіях.
- Контроль ваги та здоровий спосіб життя:
- Збалансоване харчування, фізична активність і підтримка нормальної маси тіла можуть знизити ризик розвитку лейоміом.
- Уникання надмірного застосування гормональних препаратів без рекомендацій лікаря.
- Рання діагностика і лікування гормональних порушень:
- Керування рівнем естрогенів може знизити ризик виникнення пухлин.
