Мікоплазмоз і уреаплазмоз

Мікоплазмоз і уреаплазмоз — це інфекційні захворювання, які викликаються бактеріями Mycoplasma та Ureaplasma. Ці бактерії є умовно-патогенними, тобто можуть перебувати в організмі безсимптомно, але за певних умов стають причиною запальних процесів, переважно в сечостатевій системі.

Мікоплазмоз і уреаплазмоз належать до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). У жінок ці захворювання можуть викликати запалення піхви, шийки матки, матки, придатків, а у чоловіків — запалення уретри, передміхурової залози та яєчок.

Причини виникнення мікоплазмозу і уреаплазмозу

1. Збудники інфекції:

• Мікоплазмоз: викликається Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium.
• Уреаплазмоз: викликається Ureaplasma urealyticum або Ureaplasma parvum.

2. Шляхи передачі:

• Статевий шлях:
• Найпоширеніший спосіб зараження через незахищені вагінальні, анальні або оральні статеві контакти.
• Вертикальний шлях:
• Передача від матері до дитини під час пологів, що може викликати у новонародженого кон’юнктивіт чи ураження дихальних шляхів.
• Контактно-побутовий шлях:
• Вкрай рідкісний, можливий через предмети гігієни (рушники, білизну).

3. Фактори ризику:

• Часті зміни статевих партнерів.
• Відсутність бар’єрної контрацепції (презервативів).
• Ослаблений імунітет (стрес, хронічні захворювання).
• Супутні інфекції, що передаються статевим шляхом.

Симптоми мікоплазмозу і уреаплазмозу

У багатьох випадках інфекція перебігає безсимптомно. Однак при активації бактерій можуть розвиватися такі симптоми:

1. У жінок:

• Виділення з піхви (прозорі, слизово-гнійні, часто з неприємним запахом).
• Свербіж, печіння або дискомфорт у ділянці піхви.
• Біль або печіння при сечовипусканні.
• Біль у нижній частині живота.
• Неприємні відчуття або біль під час статевого акту.

2. У чоловіків:

• Виділення з уретри (прозорі або гнійні).
• Свербіж або печіння в області уретри.
• Біль або дискомфорт при сечовипусканні.
• Біль у ділянці мошонки або промежини (при ураженні придатків яєчка).

3. У обох статей:

• При ректальному контакті: біль, свербіж, виділення з прямої кишки.
• При ураженні горла (мікоплазмоз/уреаплазмоз глотки): біль у горлі, почервоніння, незначне підвищення температури.

Коли звертатися до лікаря?

Зверніться до лікаря, якщо:

• Ви помітили виділення з сечостатевих органів або дискомфорт.
• Виникли болі внизу живота або під час сечовипускання.
• Ви мали незахищений статевий контакт із новим партнером.
• Ви плануєте вагітність або вже вагітні.
• Ваш статевий партнер був діагностований із мікоплазмозом або уреаплазмозом.

Діагностика мікоплазмозу і уреаплазмозу

1. Анамнез:

• Лікар розпитує про симптоми, історію статевих контактів, використання контрацепції.

2. Лабораторні дослідження:

• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція):
• Точний метод, що дозволяє виявити ДНК збудників у зразках (мазки з піхви, уретри, цервікального каналу).
• Бактеріологічний посів:
• Забір біоматеріалу для вирощування бактерій і визначення їхньої чутливості до антибіотиків.
• Імуноферментний аналіз (ІФА):
• Виявлення антитіл до збудників у крові.

3. Додаткові дослідження:

• Загальний аналіз крові та сечі (для оцінки запалення).
• УЗД органів малого таза для оцінки стану матки, придатків або передміхурової залози.

Лікування мікоплазмозу і уреаплазмозу

1. Антибіотикотерапія:

• Препарати вибору:
• Доксициклін.
• Азитроміцин.
• Кларитроміцин.
• Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання і визначається лікарем.

2. Лікування партнера:

• Обов’язкове лікування всіх статевих партнерів для запобігання повторному зараженню.

3. Імуномодулююча терапія:

• Призначення препаратів для підвищення імунітету у разі хронічного перебігу інфекції.

4. Місцеве лікування:

• У жінок: антисептичні засоби для санації піхви (свічки, гелі).
• У чоловіків: промивання уретри антисептичними розчинами.

5. Симптоматична терапія:

• Препарати для зменшення болю, зниження запалення.

6. Контрольне обстеження:

• Через 2–4 тижні після лікування проводяться повторні аналізи для підтвердження одужання.

Ускладнення мікоплазмозу і уреаплазмозу

1. У жінок:

• Запальні захворювання органів малого таза (ендометрит, аднексит).
• Безпліддя (через спайкові процеси в маткових трубах).
• Підвищений ризик позаматкової вагітності.

2. У чоловіків:

• Простатит, уретрит, орхіт (запалення яєчок).
• Зниження фертильності через погіршення якості сперми.

3. В обох статей:

• Хронічний перебіг інфекції із частими рецидивами.
• Ураження інших органів (сечовий міхур, прямокишка, горло).

Профілактика мікоплазмозу і уреаплазмозу

1. Безпечний секс:
• Використання презервативів під час будь-якого виду статевого контакту.
2. Регулярне тестування:
• Особливо для людей із кількома статевими партнерами.
3. Відмова від випадкових статевих зв’язків:
• Це знижує ризик інфікування.
4. Своєчасне лікування:
• Лікування супутніх інфекцій, що передаються статевим шляхом.
5. Підтримання імунітету:
• Здоровий спосіб життя, правильне харчування, уникнення стресу.
6. Освітні заходи:
• Підвищення обізнаності про ІПСШ.