Остеосинтез

Остеосинтез — це хірургічна процедура, яка використовується для відновлення нормального анатомічного положення кісток після їх перелому шляхом їх фіксації спеціальними металевими конструкціями (пластини, шурупи, стержні, дроти). Остеосинтез застосовується для стабілізації переломів кісток, що не можуть загоїтися без допомоги зовнішніх фіксуючих засобів.

Причини виникнення необхідності остеосинтезу:

1. Переломи — основною причиною для проведення остеосинтезу є складні переломи, коли кістка ламається на декілька частин або кісткові уламки не можуть зростатися самостійно без допомоги.
• Переломи, що супроводжуються зміщенням уламків.
• Переломи зі складними ушкодженнями, що потребують відновлення функції суглоба або кінцівки.
• Переломи, при яких є високий ризик порушення анатомії або функції суглоба (наприклад, переломи в області колінного чи тазостегнового суглоба).
2. Деформація кісток — коли через неправильне зрощування перелому або травмуванні виникає викривлення кістки, остеосинтез може бути потрібен для відновлення правильного положення кістки.
3. Відкриті переломи — якщо перелом супроводжується порушенням цілісності шкіри (відкритий перелом), для стабільності і відновлення потрібно провести остеосинтез, щоб уникнути інфекцій і забезпечити стабільне загоєння.
4. Погіршення процесу загоєння — у випадках, коли перелом не загоюється через відсутність стабільності або інші ускладнення, остеосинтез може стати необхідним.

Симптоми, при яких може бути необхідний остеосинтез:

1. Біль — інтенсивний біль у місці перелому, що не зменшується навіть після прийому знеболюючих засобів.
2. Деформація кінцівки — зміна форми кінцівки або суглоба після травми.
3. Обмеження рухливості — неможливість рухати кінцівкою або часткове обмеження її рухливості.
4. Набряк і синюшність — місцевий набряк, який не зменшується після полегшення болю.
5. Кровотеча — відкриті переломи часто супроводжуються кровотечею через пошкоджені судини.
6. Відсутність нормальної функції кінцівки — наприклад, проблеми з ходьбою, втрата здатності рухати пальцями або пальцями ніг.

Коли звертатися до лікаря:

1. При наявності перелому — якщо є підозра на перелом (наприклад, сильний біль, обмеження рухів або деформація кінцівки), важливо негайно звернутися до лікаря.
2. При відсутності покращення після зниження болю — якщо після застосування іммобілізації або знеболювальних засобів стан не покращується або відзначається сильний біль.
3. При відкритих переломах — в разі відкритого перелому потрібно негайно звернутися за медичною допомогою для запобігання інфекції.
4. При складних переломах з ускладненнями — при переломах, що супроводжуються порушеннями функції суглобів або великими кістковими уламками, необхідно звертатися до лікаря для оцінки необхідності хірургічного втручання.

Діагностика:

1. Клінічний огляд — лікар проводить огляд для визначення наявності перелому, деформацій і обмеження рухів.
2. Рентгенографія — основний метод діагностики переломів, що дозволяє оцінити тип і ступінь перелому, а також наявність зміщення кісток.
3. Комп’ютерна томографія (КТ) — використовується для детального дослідження складних переломів, що супроводжуються множинними уламками.
4. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — для оцінки стану м'яких тканин, зв'язок, сухожиль, а також виявлення пошкоджень хрящових елементів суглобів.

Лікування:

1. Остеосинтез — сам процес остеосинтезу полягає в хірургічному відновленні кістки за допомогою фіксації металевими конструкціями:
• Металеві пластини і шурупи — використовуються для стабільної фіксації кістки в разі перелому.
• Остезинтез стержнями і гвинтами — застосовується для стабілізації довгих кісток, таких як стегнова або плечова.
• Трансплантація кісткових матеріалів — у випадку значних дефектів кістки для відновлення її анатомічної цілісності може використовуватися трансплантована кістка.
• Іммобілізація — після хірургічного втручання може бути застосована фіксація суглоба або кінцівки в спеціальній гіпсовій пов'язці або ортезі.
2. Фізіотерапія — після зняття фіксації проводиться реабілітація, щоб відновити рухливість суглоба і функцію кінцівки. Включає в себе масаж, вправи на розтягнення, а також методи електростимуляції.
3. Антибактеріальна терапія — після хірургічної операції можуть бути призначені антибіотики для запобігання інфекції, особливо в разі відкритих переломів.
4. Знеболювальна терапія — для полегшення болю після операції застосовуються нестероїдні протизапальні препарати або анальгезії.
5. Хірургічне втручання — для складних переломів, що супроводжуються деформацією або значним пошкодженням суглобів, може знадобитися додаткове хірургічне відновлення.

Профілактика:

1. Зміцнення кісток і суглобів — регулярні фізичні вправи, що включають силові тренування, сприяють зміцненню кісток і зменшенню ймовірності переломів.
2. Збалансоване харчування — раціон, багатий на кальцій, вітамін D і магній, допомагає зберігати здоров'я кісток.
3. Захисне спорядження — в спорті або при виконанні робіт з підвищеним ризиком травм, важливо використовувати належне захисне спорядження, таке як наколінники, налокітники або шоломи.
4. Уникання небезпечних ситуацій — дотримання правил безпеки під час фізичних навантажень, в період експлуатації техніки, а також дотримання норм руху на дорогах.

Остеосинтез — це ключова хірургічна процедура для лікування складних переломів і деформацій, що дозволяє стабільно відновити нормальне положення кісток і забезпечити їх правильне загоєння. При належному лікуванні та реабілітації можна повернутися до звичайного способу життя. Однак без належного лікування та догляду після операції можуть виникнути ускладнення, тому важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря.