Синдром мальабсорбції

Синдром мальабсорбції — це патологічний стан, при якому організм не здатний нормально засвоювати поживні речовини (вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали) з їжі в кишечнику. Це може призвести до дефіциту важливих компонентів, необхідних для нормального функціонування організму, і до розвитку різноманітних клінічних проявів.

Причини виникнення синдрому мальабсорбції

Мальабсорбція може бути спричинена різними факторами, зокрема:

1. Порушення функції слизової оболонки кишечника:
• Це може бути результатом запальних захворювань, таких як целіакія (непереносимість глютену), хвороба Крона або виразковий коліт, які пошкоджують слизову оболонку кишечника і призводять до зниження всмоктування поживних речовин.
2. Дефіцит ферментів:
• Нестача ферментів, які необхідні для переварювання їжі, може бути причиною мальабсорбції. Наприклад, у разі недостатності лактози (непереносимість молочних продуктів) або панкреатичної недостатності (недостатня секреція травних ферментів з підшлункової залози).
3. Захворювання, що порушують рухливість кишечника:
• Наприклад, гіперсекреція жовчних кислот при порушеннях жовчовиведення або порушення моторики кишечника, що може впливати на нормальне всмоктування.
4. Зниження поверхневого контакту з кишечним вмістом:
• Кишечні інфекції або порушення в мікрофлорі кишечника можуть також знижувати здатність до всмоктування поживних речовин.
5. Вроджені порушення всмоктування:
• У деяких випадках синдром мальабсорбції може бути пов'язаний з генетичними дефектами, які порушують транспорт або обробку певних молекул.
6. Інші фактори:
• Наприклад, після хірургічних операцій на кишечнику (резекція частини кишечника), при наявності деяких захворювань печінки та жовчного міхура, а також при порушеннях в імунній системі.

Симптоми синдрому мальабсорбції

Симптоми можуть варіюватися залежно від причин, але основні прояви включають:

1. Діарея:
• Нерідко характерна водяниста діарея, що супроводжується неперетравленими залишками їжі в стільці.
2. Біль у животі:
• Тупий біль або дискомфорт, який може бути зумовлений здуттям, газоутворенням або спазмами.
3. Зниження маси тіла:
• Значне схуднення, незважаючи на збереження нормального апетиту.
4. Втома та слабкість:
• Сильна втомленість і загальна слабкість, що може бути результатом дефіциту поживних речовин і мікроелементів.
5. Недоїдання і дефіцит вітамінів:
• Оскільки організм не здатен поглинати достатньо вітамінів і мінералів, можуть виникнути ознаки дефіциту, наприклад:
• Дефіцит вітаміну D — остеопороз, біль у кістках.
• Дефіцит вітаміну B12 — анемія, нервові розлади.
• Дефіцит вітаміну А — проблеми з зором.
• Дефіцит заліза — анемія.
6. Здуття живота:
• Пов'язане з порушенням процесів травлення і перетравлення їжі, що викликає газоутворення.
7. Тенденція до гіпопротеїнемії:
• Зниження рівня білків у крові через недостатнє всмоктування білків.
8. Шкірні зміни:
• Може виникати сухість шкіри, висипання або інші шкірні прояви через дефіцит вітамінів.

Коли звертатися до лікаря?

Необхідно звернутися до лікаря, якщо спостерігаються наступні симптоми:

• Постійна або важка діарея, що не зникає.
• Зниження ваги без очевидної причини.
• Хронічна втома і слабкість.
• Біль у животі, здуття, спазми.
• Проблеми з апетитом або зміни у характері стільця.
• Поява шкірних висипів, анемії або інших ознак дефіциту вітамінів.

Діагностика синдрому мальабсорбції

Діагностика включає кілька етапів:

1. Медичний огляд і збір анамнезу:
• Лікар оцінює симптоми, проводить огляд і задає питання про харчування, лікарські препарати та наявні захворювання.
2. Лабораторні аналізи:
• Аналізи крові на рівень вітамінів і мінералів (вітаміни A, D, B12, фолієва кислота, залізо) для виявлення дефіцитів.
• Аналізи калу для виявлення нестабільних жирів, а також на наявність паразитів або інфекцій.
3. Дихальні тести:
• Наприклад, тест на лактозну непереносимість або тест на наявність інфекції H. pylori.
4. Ендоскопія:
• Для огляду внутрішньої поверхні кишечника та визначення наявності ушкоджень слизової оболонки, запальних процесів або пухлин.
5. Кишкові біопсії:
• Взяти зразки тканини з кишечника для визначення наявності захворювань, таких як целіакія.
6. Тест на поглинання:
• Використовують спеціальні тестові речовини для оцінки здатності кишечника до всмоктування.

Лікування синдрому мальабсорбції

Лікування синдрому мальабсорбції спрямоване на усунення причин, що викликають порушення всмоктування, а також на відновлення дефіциту поживних речовин:

1. Лікування основного захворювання:
• Якщо синдром мальабсорбції викликаний запальним захворюванням (наприклад, целіакія або хвороба Крона), лікування включає прийом специфічних ліків (глюкокортикостероїдів, імуносупресорів тощо).
2. Дієта:
• Для людей з непереносимістю лактози або глютену — безглютенова або безлактозна дієта.
• При панкреатичній недостатності — замісна терапія панкреатичними ферментами.
3. Заміна вітамінів і мінералів:
• Призначення добавок для поповнення дефіциту вітамінів і мінералів (вітамін D, B12, залізо, кальцій тощо).
4. Антибіотики:
• Якщо синдром зумовлений інфекцією, призначають відповідні антибіотики або протипаразитарні засоби.
5. Підтримка нормального травлення:
• Застосовують ферментні препарати для покращення переварювання їжі.

Профілактика синдрому мальабсорбції

Профілактика залежить від причини розвитку синдрому:

1. Коригування дієти:
• Обмеження споживання продуктів, які можуть спричиняти порушення всмоктування (наприклад, глютен або лактоза).
2. Лікування основних захворювань:
• Раннє діагностування і лікування хвороб, які можуть призвести до мальабсорбції (хвороби шлунково-кишкового тракту).
3. Профілактика інфекцій:
• Уникання інфекцій, які можуть порушувати нормальне травлення та всмоктування.
4. Регулярні медичні огляди:
• Для людей, які мають хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, регулярне медичне обстеження допоможе виявити можливі порушення на ранніх стадіях.

Ускладнення синдрому мальабсорбції

Якщо синдром не лікується, можуть виникнути серйозні ускладнення, такі як:

• Недоїдання та дефіцит вітамінів (особливо вітамінів A, D, B12).
• Остеопороз — через дефіцит кальцію та вітаміну D.
• Анемія — через дефіцит заліза або вітаміну B12.
• Зневоднення через хронічну діарею.
• Порушення функцій органів через тривале недоїдання.

Правильне та своєчасне лікування дозволяє запобігти цим ускладненням і покращити якість життя пацієнтів.