ВІЛ -вірус імунодефіциту людини

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) — це вірус, який уражає імунну систему, зокрема клітини CD4 (T-лімфоцити), що відіграють важливу роль у захисті організму від інфекцій. Без лікування ВІЛ поступово руйнує імунну систему, що призводить до розвитку синдрому набутого імунодефіциту (СНІД) — найтяжчої стадії захворювання.

Попри те, що ВІЛ не виліковується повністю, завдяки сучасним методам антиретровірусної терапії (АРТ) люди з ВІЛ можуть жити довго і мати високу якість життя.

Причини виникнення ВІЛ

1. Збудник інфекції:

• Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ):
• Належить до сімейства ретровірусів.
• Існує два основні типи:
• ВІЛ-1: найбільш поширений тип.
• ВІЛ-2: зустрічається рідше, переважно в Західній Африці.

2. Шляхи передачі:

• Статевий шлях:
• Через незахищені вагінальні, анальні або оральні статеві контакти.
• Кров'яний шлях:
• Через контакт із кров’ю (спільне використання голок, шприців, забруднених медичних інструментів).
• Вертикальний шлях:
• Передача від матері до дитини під час вагітності, пологів або через грудне вигодовування.
• Переливання крові:
• Рідко, завдяки сучасному скринінгу донорської крові.

3. Фактори ризику:

• Незахищений статевий контакт.
• Використання спільних голок (наркоманія).
• Наявність інших інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
• Медичні працівники, які контактують із кров’ю чи іншими біологічними рідинами.

Симптоми ВІЛ

Симптоми ВІЛ залежать від стадії захворювання. Виділяють гостру стадію, латентну стадію та пізню стадію (СНІД).

1. Гостра стадія (2–4 тижні після зараження):

• Симптоми схожі на грип:
• Лихоманка, озноб.
• Лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів).
• Головний біль, слабкість, втома.
• М’язовий і суглобовий біль.
• Шкірний висип.
• Біль у горлі.
• Ця стадія може пройти непоміченою, оскільки симптоми слабко виражені або швидко зникають.

2. Латентна стадія (хронічна):

• Тривалість: від кількох років до десятиліть.
• Симптоми можуть бути відсутні, але вірус продовжує руйнувати імунну систему.
• Можливі періодичні збільшення лімфовузлів.

3. Пізня стадія (СНІД):

• Розвивається при значному зниженні рівня CD4-клітин.
• Часті тяжкі інфекції:
• Туберкульоз, пневмоцистна пневмонія, кандидоз.
• Опортуністичні інфекції (викликані збудниками, які не загрожують людям зі здоровою імунною системою).
• Ураження нервової системи:
• Порушення пам’яті, деменція, головні болі.
• Втрата ваги, постійна слабкість.
• Злоякісні новоутворення: саркома Капоші, лімфома.

Коли звертатися до лікаря?

Зверніться до лікаря, якщо:

• Ви мали незахищений статевий контакт із новим або випадковим партнером.
• Ви використовували спільні голки чи шприци.
• Ви помітили збільшення лімфатичних вузлів, незвичну втомлюваність або часті інфекції.
• Ви плануєте вагітність або підозрюєте ризик інфікування ВІЛ.
• У вас позитивний результат тесту на ВІЛ або ви належите до груп ризику.

Діагностика ВІЛ

1. Скринінгові методи:

• Експрес-тест на ВІЛ:
• Виявлення антитіл до ВІЛ за 15–30 хвилин (кров, слина).

2. Лабораторні методи:

• Імуноферментний аналіз (ІФА):
• Визначення антитіл до ВІЛ та антигену p24.
• Вестерн-блот:
• Підтверджувальний тест після позитивного результату ІФА.
• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР):
• Визначення РНК або ДНК вірусу, використовується для ранньої діагностики.

3. Додаткові аналізи:

• Рівень CD4-лімфоцитів:
• Для оцінки стану імунної системи.
• Вірусне навантаження (кількість копій РНК ВІЛ у крові).

Лікування ВІЛ

1. Антиретровірусна терапія (АРТ):

• Основний метод лікування, який:
• Знижує кількість вірусу в крові до невизначуваного рівня.
• Підтримує імунітет, запобігаючи ускладненням.
• Запобігає передачі ВІЛ.
• Схема включає комбінацію 2–3 препаратів із різних класів (інгібітори зворотної транскриптази, протеази тощо).

2. Лікування опортуністичних інфекцій:

• Призначення антибіотиків, протигрибкових або противірусних препаратів залежно від інфекції.

3. Підтримуюча терапія:

• Вітаміни, мікроелементи, препарати для зміцнення імунної системи.

4. Психологічна підтримка:

• Консультації психологів або підтримка груп для людей, які живуть із ВІЛ.

Ускладнення ВІЛ

• Опортуністичні інфекції: туберкульоз, кандидоз, пневмоцистна пневмонія.
• Злоякісні новоутворення: саркома Капоші, неходжкінська лімфома.
• Нейропатії та ураження центральної нервової системи: когнітивні порушення, деменція.
• Серцево-судинні захворювання: підвищений ризик атеросклерозу.

Профілактика ВІЛ

1. Безпечний секс:

• Використання презервативів.

2. Профілактика серед груп ризику:

• Препрофілактична антиретровірусна терапія (PrEP):
• Прийом ліків до контакту з потенційним джерелом інфекції.
• Постконтактна профілактика (PEP):
• Прийом АРТ протягом 72 годин після можливого зараження.

3. Уникнення контакту з кров'ю:

• Використання індивідуальних інструментів для ін’єкцій, перевірка донорської крові.

4. Передача від матері до дитини:

• Лікування вагітних із ВІЛ для зниження ризику передачі вірусу.

5. Вакцинація:

• Вакцини від опортуністичних інфекцій (грип, пневмокок).